• Psalms 101
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
    • 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
    • 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
    • 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
    • 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
    • 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
    • 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
    • 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
    • 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
    • 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
    • 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
    • 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
    • 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
    • 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
    • 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
    • 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
    • 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
    • 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
    • 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
    • 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
    • 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
    • 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
    • 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
    • 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
    • 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
    • 26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
    • 27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
    • 28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
    • 29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
  • World English Bible (web)

  • Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. (ukrogienko - 3.1)

    2023-06-18

    Ukrainian (uk)

    Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка 1930.

    • Encoding: UTF-8
    • Direction: LTR
    • LCSH: Bible.Ukrainian
    • Distribution Abbreviation: Українська Огієнка

    License

    Public Domain

    Source (OSIS)

    https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80:%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9E%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE

    history_1.1
    enciphered module
    history_1.2
    changed to Unbound Bible's PD UTF-8 source and compressed
    history_1.3
    reverted to original versification, removed stray marks throughout text, removed extraneous intro entries
    history_1.4
    added Words of Christ in Red tags, corrected typos
    history_2.0
    added Words of Christ in Red tags, corrected typos
    history_3.0
    (2023-06-01) Source changed to the wikisource text.
    history_3.1
    (2023-06-18) Minor correction for a couple of notes
getBible.net Logo

Favourite Verse

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

This is currently the active session key.

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.

Psalms 101:

Sharing the Word of God with the world.
  • Share Text
    ...
  • Share Link